Диво прекрасне і неминуще

Поділитися: 
Дата події: 
31-08-2023

Генетичний код нашої нації закладений на глибинному рівні й відображається поколіннями в багатьох проявах та вимірах. Один з таких яскравих проявів – мистецтво Петриківського розпису.

 28 оригінальних робіт майстрів Петриківського декоративно-орнаментального народного малярства періоду 80-х років минулого століття презентував на виставці в холі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського відділ соціокультурної діяльності НБУВ. Це справжній скарб, оскільки за межами самого ареалу, тобто селища Петриківка на Дніпровщині, робіт є не так багато. До того ж, картини в нашій залі мають чудовий супровід – унікальні вишивані рушники, які надав для цієї виставки Фонд президентів України. Весь цей мистецький проєкт, що  нині експонується в Бібліотеці, присвячений святам Державного Прапора України та Дня Незалежності України.

Відкриваючи виставку, завідувачка відділу соціокультурної діяльності НБУВ Антоніна Петрівна Шеремет зробила невеличкий екскурс до джерел розвитку дивовижного мистецтва  петриківського розпису.

 Декоративний стінопис на білому тлі виник у сиву давнину і свою назву отримав від назви села Петриківка,  заснованого 1772 року на березі річки Чаплинка гетьманом Калнишевським. З часу повалення Запорізької Січі Петриківка ніколи не знала кріпацтва – їй було надано статус казенної слободи. Тому про «петриківку» іноді говорять, що це мистецтво вільних людей.

Кому першому з мешканців села захотілося розмалювати свою хату дивовижними квітами, зараз  уже складно сказати, бо таких свідчень не лишилось. Але  його приклад швидко підхопили такі ж шанувальники краси. І згодом у Петриківці розмальовували вже не тільки хатні стіни, а й печі, сволоки, віконниці, скрині, лавки,  мисники, настінні шафи, великі тарелі. Крім квіткових композицій, у майстрів народжувались і побутові сюжети. Є також зразки наддніпрянських ікон з рослинним орнаментом, які датують кінцем XVIII століття і вважають прообразом сучасного петриківського розпису. Пізніше розписи зі стін і речей почали переносити на папір, а потім список матеріалів иоповнили скло, кераміка, пластмаса.

Від свого зародження Петриківка пройшла довгий шлях художнього розвитку. Перші дослідження цього мистецтва робив відомий історик і етнограф Дмитро Яворницький. З часом воно набуло популярності, роботи народних майстрів почали з’являтись на багатьох виставках, і не лише в нашій країні, а й за кордоном.

5 грудня 2013 року Петриківський розпис було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини (НКС) людства міжнародної організації ЮНЕСКО. Цей вид мистецтва першим з Реєстру НКС України отримав такий високий статус.

Сьогодні Петриківський орнамент став художньою візитівкою України. В 2000, 2001, 2013 роках «Укрпошта» випустила серію марок, присвячених петриківському декоративному мистецтву. Рослинні петриківські візерунки в різний час використовували для дизайну банківських кредитних карток, а у 2016 році Національний банк України випустив пам’ятні монети «Петриківський розпис» номіналом 5 гривень (нейзильбер) та 10 гривень (срібло).

До нашої Бібліотеки експоновані роботи Петриківського розпису потрапили спершу як експонати такої ж виставки. На початку 90-х років минулого століття група майстрів Петриківки надала свої твори, аби з ними ознайомились відвідувачі НБУВ, потім з різних причин довго не могли їх забрати, зрештою вирішили – нехай залишаються в Бібліотеці, тут їх побачить більше людей. Так ми стали володарями безцінних скарбів – робіт народних майстрів Петриківського розпису.

Декоративні рушники, представлені на цій же виставці,  виконані в різній техніці – ткані й вишивані. Їх у різний час дарували президентам України, зокрема, є рушник, датований 1907 роком, пізніше на ньому дарувальники (певно, спадкоємці майстрині) вишили іменну присвяту Віктору Ющенку. Тож дивовижно гармонійне поєднання двох питомо українських видів народного мистецтва створює особливу атмосферу виставки.

На цьому наголошували при відкритті експозиції і заступники генерального директора НБУВ Юрій Славович Ковтанюк та Тетяна Миколаївна Коваль. Вони відзначили, що саме українську землю, українську ідентичність, українську свободу й незалежність захищають нині на фронті наші мужні воїни. І саме ці цінності утверджують і розвивають мистецтво, культура, духовність. Наша Бібліотека акумулює безцінні фонди, неосяжне багатство знань, які виробило людство, тому наш обов’язок як працівників гуманітарної сфери – дбати про ці скарби, зберегти їх для нащадків.

Виставка Петриківки – ще одне підтвердження духовних традицій і мистецького хисту нашого народу.

Тож читачів і всіх відвідувачів НБУВ запрошують не втратити можливості доторкнутися до прекрасного, відвідати експозицію  картин петриківського розпису та прекрасних українських рушників ручної роботи. Вона демонструється в конференц-холі головного корпусу НБУВ (Голосіївський проспект, 3).

Фотоматеріали: