Шолом-Алейхем один з основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш. Справжнє ім’я Шолом Нохумович Рабінович, народився 18 лютого (2 березня) 1859 року року в Переяславі. Дитинство провів у містечку Вороньків Переяславського повіту Полтавської губернії (нині село Бориспільського району Київської області). Мати померла у 1871 році  коли йому виповнилося 13 років. Батько відправив дітей до дідуся і бабусі в Богуслав. Повернулися діти додому, коли батько одружився вдруге і привів в будинок сварливу мачуху, яка привезла з собою власних дітей.
Навчався в Хедері (єврейська початкова релігійна школа). Ще змалечку він був компанійським, життєрадісним хлопчиком. Першим літературним твором 13-річного хлопця став збірник лайливих висловів його мачухи, записаних у алфавітному порядку. У 1873 – 76 роках навчався  в Переяславському російському повітовому училищі. За відмінні успіхи у навчанні отримував стипендію. У 1876 році закінчив училище з відзнакою. Однак здобути вищу освіту юнакові не вдалося. Його спроба вступити до Житомирського педагогічного інституту була невдалою (навчання в інституті тривало 4 роки, а через три роки юнак підлягав військовому призову).
Почав давати приватні уроки з загальноосітніх дисциплін у Переяславі та Ржищеві. У 1877 – 1879 роках працював домашнім учителем доньки єврейського магната Елімелеха Лоєва в містечку Софіївка Київської  губернії. Між вчителем  та його ученицею Ольгою виникли романтичні почуття.
Шолом писав ночами романи, драми, трагедії, комедії. Читав їх Ользі,  вона була в захопленні.
Восени 1880 року Шолом поїхав до Канева, бо підлягав військовому призову. Але за щасливим збігом обставин йому вдалося уникнути військової служби. Юнак отримав 285 номер серед призовників, а відбір закінчився на номері 284.
Лоєв дізнався про роман між молодими людьми, Шолому відмовили від місця. Спочатку поїхав до Києва, але не знайшов там роботи. У 1880 – 1882 роках працював громадським рабином у Лубнах (чиновником з реєстрації народжень, шлюбів, смертей серед єврейського населення). Брав участь у створенні лікарні та школи для дітей з бідних сімей.
Між Шоломом та Ольгою Лоєвою тривало листування. У 1883 році проти волі її батька вони одружилися. У 1883 – 1887 роках молодята жили у Білій Церкві.
В сім’ї Шолом-Алейхема було  шестеро дітей. 4 доньки: Ернестина, Ліліан (Сара), Емма, Марія та 2 сини: Михайло та Наум (Норман).
Свою писемну діяльність Шолом розпочав ще під час навчання, коли написав роман «Єврейський Робінзон Крузо», який отримав схвальні відгуки в його родині.
Друкуватися почав 1879, коли його перші кореспонденції та публіцистичні статті івритом побачили світ у газетах «Гацефіра» («Світанок»). У 1881 та 1882 роках були надруковані статті письменника їдишем, цього разу у газеті «Гамейліц» («Захисник»). У 1883 році була надрукована повість «Два камені».
Ольга запропонувала чоловікові взяти псевдонім. Саме дружина порадила письменникові підписувати свої твори ініціалами «Ш-А» Шолом-Алейхем.
Оповідання «Вибори»  –  з’явилися 1883 в щотижневику А. Цедербаума «Юдішес фолксблат» («Єврейська народна газета»). Автор уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем (їдишем – Мир вам!).
Після смерті тестя у 1885 році, Шолом-Алейхем (надалі Ш.-А.) став опікуном багатої спадщини своєї дружини. Переїхав до Києва, який називав у своїх творах Єгупцем. Зайнявся комерційною діяльністю, захопився грою на біржі, через п’ять років збанкрутував. В Києві жив час від часу:1887 – 1890, 1893 – 1905 роках.
У 1888 році завдяки Ш.-А. став видаватися організований ним щорічник «Ді їдіше фолксбібліотек» («Єврейська народна бібліотека», 1888 – 1890), де він зібрав кращі письменницькі таланти (Менделе Мойхер-Сфорім, І.-Л. Перец, І. Линецький, А. Готлобер, Я. Динезон та інші). Він друкував єврейських авторів, виплачуючи їм неймовірно високі гонорари. Підтримував письменників-початківців, нужденних, людей поважного віку. Також і сам друкує у збірнику свої романи «Стемпеню», «Йоселе-соловей», памфлет «Суд над Шомером». На жаль, коли скінчилися гроші у Ш.-А., припинив своє існування і збірник.
Збанкрутувавши, був змушений виїхати за кордон, щоб утекти від кредиторів. За цей час він відвідав Францію та Австро-Угорщину. І тільки коли родина сплатила його борги, письменник повернувся додому. В 1891 році Шолом з сім’єю переїздить до Одеси.  
Літературна робота не давала достатніх засобів для існування. Активно співпрацював в місцевих російськомовних газетах – «Одеському листку» і «Одеських новинах». У газеті «Одеський листок» Ш.-А. за підписом «Сер Соломон Рабинович» друкує «Типи малої біржі», початковий варіант роману «Менахем-Мендл».
У 1894 році він починає роботу над романами, які складаються з окремих повістей та оповідань, а саме «Менахем-Мендл» та «Тев’є-молочар». І в цьому ж році в альманасі «Друг дому» (Варшава) опублікував першу повість із циклу «Тев’є-молочар» (1894 – 1914).
У 1890-х роках захопився палестинофільством, опублікував низку сіоністських брошур. У краківському щотижневику «Дер юд» («Єврей») Ш.-А. опублікував наступні частини «Тев’є-молочаря» (1899 – 1902). Вийшли перші оповідання із циклу «Весь Бердичів» (пізніша назва  –  «Нова Касрилівка»), цикл «У маленькому світі маленьких людей» та інші. На підтримку жертв кишинівського погрому в 1903 Ш.-А. упорядкував збірку «Гілф» («Допомога»).
У Варшаві вийшли твори в 4-х томах «Але верк фун Шолем Алейхем» (1903), у 1905 твори у 2-х томах «Дерцейлунген ун монологн» («Оповідання та монологи»). Одним із визначних творів став роман «Блукаючі зірки» (1909 – 1911), яким завершувалася трилогія Ш.-А. про долі єврейських інтелегентів. Роман не раз друкувався багатьма мовами світу, ставилися вистави, знімалися кінофільми.
Своєрідним літературним коментарем до процесу М. Бейліса став роман «Кривавий жарт» (Лодзь, 1912; більш відомий у сценічному варіанті як «Важко бути євреєм»).
До 25-річчя творчої діяльності Ш.-А. (1908), у Варшаві був створений ювілейний комітет, який викупив у видавців права і передав авторові всі його твори. У 1908 в Варшаві почало виходити «Юбілеум-ойсгабе» («Ювілейне видання») у 14 –ти томах (1908 – 1914), куди ввійшли майже всі твори Ш.-А., опубліковані до 1-ї світової війни. У 1909 видавництво «Современные проблемы» (Сант-Петербург) випустило зібрання творів російською мовою.
Творчість Ш.-А. важко піддається хронології, адже він працював над декількома творами одночасно. «Менахел-Мендл» і «Тев’є-молочар» створювалися протягом двадцяти років паралельно. Водночас були написані «Залізничні розповіді», деякі глави «З ярмарку» та «Хлопчик Мотл», а також «Касрилівські серії».
У творах він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ  –  Єгупець, Боярка – Бойберик, Одеса – Чорноморськ, Росія  –  тітка Рейзя.
У 1905 році Ш.-А. уклав договір з діячами єврейського театру Яковом Співаковським і Семом Адлером про створення в Одесі художнього театру. Як драматург, автор багатьох п’єс, він прагнув зробити більш сучасним єврейський народний театр, але театр був закритий за доносом одеського цензора, який вважав п’єси Шолом-Алейхема крамольними.
У жовтні 1905 році сім’я Ш.-А., переживши погром в Києві, переїхав до Львова, потім в Америку.
У жовтні 1906, Ш.-А. прибув до Нью-Йорка (США), був гаряче прийнятий єврейською громадськістю, опублікував перші розділи повісті «Хлопчик Мотл». У Нью-Йорку прожив менше року, а в 1907 році. переїжджає до Женеви.
Зводити кінці з кінцями допомагали лекції. Шолом був дуже талановитим лектором. У травні 1908 Ш.-А. виїхав у творче турне Польщею та Росією. Захворів сухотами, лікувався на курортах Італії. Для його лікуванння за кордоном друзі організували збір грошей серед читачів.
У 1907 – 1914 роках жив в Італії та Швейцарії. Перша світова війна застала його в Німеччині, на курортному лікуванні. Ш.-А. був направлений німецькими властями в Берлін, після чого, тяжко хворий, без засобів існування він з усією сім’єю декілька місяців перебував у Данії.
Наприкінці 1914 року виїхав до Нью-Йорка. В Нью-Йорку він допоміг заснувати єврейськомовний Театр Мистецтв. 1915 – 1916 активно продовжував творчі публічні виступи, відвідав Клівленд, Детройт, Цинциннаті (США), Торонто, Монреаль (Канада). 1915 – 1916 працював над автобіографічним романом «З ярмарку», який не встиг закінчити; завершив роботу над «Хлопчиком Мотлом». Опублікував комедію «Крупний виграш» (сценічний варіант  – «200 тисяч»).
Помер 15 травня 1916 році  в Нью-Йорку у віці 57 років, похований на цвинтарі Маунт Кармель у Брукліні.
Останнє бажання Шолом-Алейхема – спочити на рідній землі. Однак цього так і не сталося.
5 червня 1921 року на могилі був встановлений пам’ятник.
Ш.-А. написав десять романів, двадцять п’єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені 64-ма мовами світу.
Багато його робіт були адаптовані для театральної сцени, в першу чергу це стосується музичної постановки «Скрипаль на Даху» (1964). Свою автобіографію Шолом Алейхем включив в написаний ним твір «З чистого аркуша».
Після смерті Ш.-А. в США друкувалися численні твори, матеріали з особового архіву, листування, спогади сучасників. Вихід 1926 в Нью-Йорку книги «Дос Шолем Алейхем бух» («Книга Шолом-Алейхема») започаткуваа наукове вивчення життя і творчості письменника.
У 1917 – 1925 вийшло найбільш повне зібрання творів письменника в 28 томах. Із 1964 року науково-дослідницьку роботу із зібрання спадщини Ш.-А. здійснює музей «Бейт Шалом Алейхем» в Тель- Авіві (Ізраїль).
Потрібно додати, що письменницею стала і онучка Ш.-А. Бел Кауфман, яка написала чудову книгу про школярів «Вгору по сходах, що ведуть вниз». Бел Кауфман померла у віці 103 років. Довгий час вона очолювала фонд Шолом-Алейхема.
У Переяславі-Хмельницькому розташована садиба-музей Шолом-Алейхема (на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини), відкрита 1978 на честь 120-річчя з дня народження письменника. Біля музею у 1984 встановлено пам’ятник Ш.-А. (скульптор М. Альтшулер).
Щоб вшанувати пам’ять Ш.-А., у Києві в 1997 році був встановлений пам’ятник на його честь (скульптор В. Медведєв, архітектор Ю.Лосицький), а Музей Шолом-Алейхема (як складова Музею історії Києва) був відкритий 2 березня 2009.
Багато вулиць в українських містах названо ім’ям видатного єврейського письменника (Київ, Біла Церква, Переяслав-Хмельницький та інших містах).
На честь Ш.-А. у Львові, на розі вулиць Шпитальної та Котлярської, встановлена меморіальна дошка.
Серед унікальних архівних фондів Інституту Рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, є особовий фонд Шолом-Алейхема.
Фонд 189. 35 одиниць зберігання. Хронологічні дати (1876 – 1915).

Серед документів:

ТВОРЧІ МАТЕРІАЛИ

• Ф. 189. № 1. Шолом-Алейхем. Зелень на Трійцю: оповідання. 1908
• Ф. 189. № 2. Шолом-Алейхем. [Історія життя]: Ранній варіант книги «З ярмарку». Копія з авторською правкою. 1908 – [1913]
• Ф. 189. № 4. Шолом-Алейхем. Газлонім [Розбійники]. Титульний лист.Фотокопія. 1911, арк. 1
• Ф. 189. № 4. Шолом-Алейхем. [Блукаючі зірки] Уривок чернетки. Фотокопія,  арк. 2.

БІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ

• Ф. 189. № 5. Свідоцтво про закінчення Переяславського повітового училища.  Фотокопія. 1876.
• Ф. 189. № 6. Матеріали про звільнення Рабиновича С. Н. з посади казенного рабина м. Лубен. Фотокопія Лубенського державного історичного архіву. 1883.
• Ф. 189. № 7. Документи Департаменту поліції. Супровідний лист. Фотокопія. 1903.
• Ф. 189. № 8. Київське охоронне відділення. Лист з проханням повідомити про знайомства та заняття Рабиновича Соломона Наумовича. Фотокопія. 1903.

ЛИСТУВАННЯ

Айзман Давид Якович (1869—1922). Народився в Миколаєві 14 (26) березня 1869 року. Закінчив Миколаївське реальне училище (1886). З кінця 1880-х років друкував нариси і оповідання в миколаївській газеті «Южанин», «Одесском вестнике». Перший збірник письменника «Чорні дні» вийшов 1904 року (видавництво «Русское богатство», СПб.). Автор збірок повістей й оповідань: «Льодохід», «Чорні дні» (1904), «Кривавий розлив» (1908), «Вороги», «Світлий бог» та інші. Найбільш яскравими творами Д. Айзмана вважаються трагедія «Терновий кущ», п’єса «Дружини», п’єса-казка «Світлий бог», комедія «Консул Гранат» (1923). Помер Д. Я. Айзман 26 вересня 1922 року в Дєтском Сєлє.

• Ф. 189. № 9. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 10. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 11. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 12. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 13. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 14. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 15. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 16. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 17. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 18. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 19. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 20. Шолом-Алейхем –  Айзману Давиду Яковичу. З Нерви (Італія) до Петербургу. 1909.
• Ф. 189. № 21. Шолом-Алейхем –  Барському. До Києва. Завірена машинописна копія. 1903.
• Ф. 189. № 22. Шолом-Алейхем –  Іврію Гейнаху. З Боярки до Богуслава. Листівка. 1902.
• Ф. 189. № 23.  Шолом-Алейхем –  Кіссінгу Г. З Badenweiler’a до Катеринославу. Листівка. 1910.
• Ф. 189. № 24.  Шолом-Алейхем –  Кременчугському Х. З Києва до Богуслава. Листівка. 1902.

Кауфман (Койфман) Ліліан (Сара) (1887 – 1964). Американська літераторка, журналістка. Народилася в м. Біла Церква (Україна). Батьки Шолем Рабінович (Шолом-Алейхем) та Ольга (Голда) Лоєва Рабінович. Псевдонім Сара Рабінович. Писала їдишем. Авторка коротких оповідань та замальовок (біля 2 тисяч). Чоловік Михайло Кауфман (Койфман) – літератор, лікар, перекладач. Померла у Нью-Йорку в 1964 році. Мати американської письменниці Бел Кауфман.

• Ф. 189. № 25.  Шолом-Алейхем –  [Рабинович] Лялі [до доньки].  З Нью-Йорка. Фотокопія. 1915.
• Ф. 189. № 26.  Шолом-Алейхем –  Майєру Моррісу.  З Копенгагена до Лондона. Фотокопія. 1914.
• Ф. 189. № 27.  Шолом-Алейхем –  [ ]. З Нерви [Італія]. 1911.
• Ф. 189. № 28.  Шолом-Алейхем –  [ ]. З Києва. 1889.
• Ф. 189. № 29.  Шолом-Алейхем –  [ ]. З Нерви [Італія]. 1912.
• Ф. 189. № 30.  Шолом-Алейхем –  [ ] З Badenweiler’a (Schwarzwald),  Villa Ruppert. 1911.

ЛИСТИ ІНШИХ ОСІБ

Беркович Ернестина (Хая Естер Соломонівна Рабінович). Старша дочка Шолом-Алейхема. Засновниця музею Шолом-Алейхема в Тель-Авіві. Народилася у 1884 році. Чоловік – Беркович Іцхак-Дов. Єврейський письменник, перекладач. Він автор перекладів Шолом-Алейхема  на іврит, став ініціатором створення меморіального музею-архіву «Бет Шолом-Алейхем», який відкрився в травні 1967.

• Ф. 189. № 31.  Беркович Ернестина – Айзману Давиду Яковичу. З  St. Blasien до Італії.  1909. З припискою Шолом-Алейхема (олівець).
• Ф. 189. № 32.  Беркович Ернестина – Айзманам. З  St. Blasien до Італії. 1909.
• Ф. 189. № 33. Дойховський М.  – [Рапопорту Ш.] (С. Ан-ському). Про Шолом-Алейхема. Петроград. 1914.

МАТЕРІАЛИ ІНШИХ ОСІБ

• Ф. 189. № 3. Левицький [А.] Образ Менахема-Менделя у творах Шолом-Алейхема. За найденими листами письменника: [Стаття].
• Ф. 189. № 34. Вейцман І. Я. Спогади про Шолом-Алейхема. 1946.
• Ф. 189. № 35. Юдицький А., Вейсман Б. Більше відповідальності та обережності: [до питання про переклад Шолом-Алейхема із староєврейської на єврейську мову. 40-і роки XX ст.].
• Шолом-Алейхем (Рабинович Шолом Нохумович) (1859 – 1916) – письменник // Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник / Національна академія наук України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут рукопису. Т. І. – К., 2002. – С.601 – 602.

Звертаємось до особових архівних фондів Інститута архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

• Фонд  № 242. Співак Ель Гершович (Ілля Григорович), (1890 –1950) – мовознавець, їдишист, член-кореспондент АН УРСР.

ДОКУМЕНТИ, ЗІБРАНІ ВЧЕНИМ

• Фонд № 242. Справа № 104.  Листи Абрамовича С. М. (Менделе Мойхер-Сфорім) (1888–1902). Це листи дідуся до онука [так називали один одного Менделе Мойхер-Сфорім та Шолом-Алейхем]. Шолом-Алейхем був першим, хто назвав Менделеле «дідусем єврейської літератури». Письменник був дуже зворушений цим званням і назвав Шолом-Алейхема «мій улюблений онук». У багатьох листах до Шолом-Алейхема Менделе Мойхер-Сфорім називає його «мій дорогий онук, що глибоко запав мені в  серце». Їх особиста зустріч відбулася в 1888 році.
• Фонд № 242. Справа № 105. Листи Рабиновича С. Н. (Шолом-Алейхема) до Лінецького І. І. та [Менделе Мойхер-Сфоріма]. №№ 1 – 3. Три листа датованих 1888 роком до І.І. Лінецького. З Києва до Одеси. Копії. Машинопис з рукописними вставками. Мови: їдиш, російська.

В галереї представлений один з листів Рабиновича С. Н.(Шолом-Алейхема)  до Іцхак Іоель Линецького. З м. Києва до [м. Одеси]. Машинопис з рукописними вставками. 1888.

• Ф. № 242. Опис 1. Справа № 105. №  1.

Лінецький Іцхак Йоель (1839 – 1915). Єврейський письменник. Народився у Вінниці  в хасидській єврейській родині. Його батько був міським рабином. У 1862 проти волі батьків поїхав до Житомира, де вступив до державного училища. Відчув потяг до літературної діяльності. Написав низку сатиричних віршів, які ввійшли до збірки «Дер бейзер маршелік» («Сердитий блазень»). З 1868 почав публікувати у часописі «Коль Мевасер» роман з продовженням «Дос пойліше інгл» («Польський хлопчик»), в наступних виданнях під назвою «Дос хасідіше інгл» («Хасидський хлопчик»). У другій половині 1870-х років зробив дві невдалі спроби видання газет їдишем: «Ісролик» (спільно з А. Гольдфаденом) у Львові та «Національ» в Румунії. У своїх статтях в «Ісролик» Линецький відстоював концепцію виняткового права їдишу бути літературною мовою євреїв, вважаючи іврит несучасним. У 1872 видав «Дер велт-луах фун йор» – сатиричний календар, що відображав традиційний єврейський спосіб життя.
У 1888 в літературному альманасі Шолом Алейхема, вийшов роман Линецького «Дер ворем ін хрейн» «Хробак в хріні»; опублікований окремою книгою в 1898 під назвою «Ніт тойт ніт лебедік, одер Дем пойлішн інгл'з а зун» – «Ні живий ні мертвий, або Син польського хлопчика») – продовження його першого роману, але вже без колишнього сатиричного забарвлення. У 1880-х Линецький написав їдишем низку статей сіоністського змісту. Плідно працював, як перекладач на їдиш. Переклав: «Історію євреїв з прадавніх віків до теперішнього часу» Гайнріха Греца, п’єсу  Готгольда Ефраїма Лессінга «Натан мудрий», поему Єгуди Лейба Гордона та інші. Помер Іцхак Йоель Лінецький 1915 року в Одесі.

• №№ 4 – 13. Листи Рабиновича С. Н. (Шолом-Алейхема) до [Шолом Якова Абрамовича (Менделе Мойхер-Сфоріма)]. (1890 – 1913). З Києва, Нерви (Італія),  St. Blasien, Берну, Лозанни (всі 3 міста Швейцарія) до [Одеси], [Вільно] та невизначених міст.

Менделе Мойхер Сфорім (Менделе книгоноша); справжнє ім'я Шолом Яків (Шолем Янкев) Бройде, згідно з паспортом  – Соломон Мойсейович Абрамо́вич. (1835 – 1917). Єврейський письменник, громадський діяч, просвітник. Отримав традиційну єврейську освіту. Від 1853 жив у Кам’янці-Подільському. Вивчав математику, мови. У 1856 році здає іспит та стає вчителем у світському єврейському училищі. У 1857 році вийшла друком його стаття, присвячена проблемам освіти, у журналі «Ха-Маггід», після чого починається шлях молодого письменника-публіциста. Від 1858 у Бердичеві. Займається публіцистикою, пише книги, засновує бібліотеку, товариство дешевого кредиту,  розробляє термінологію природознавства на івриті. При його сприянні починає друкуватися в Одесі газета їдишем «Кол Мевассер». В ній була надрукована повість «Дос клейне менчеле» («Маленька людина»). Одним з персонажів повісті був Менделе Мойхер-Сфорім, це ім’я стане літературним псевдонімом письменника. У 1869 після публікації п’єси «Ді таксе, одер ді банде штот ба алей тойвес» («Такса або банда міських благодійників»), переїхав до Житомира. Переклав на їдиш книгу Жуль-Верна  «Подорож на повітряній кулі»). У 1881 поселився в Одесі.. Стає завідувачем реформованої єврейської школи. Одночасно продовжив роботу над романом «Дос вінчфінгерл» («Заповідне кільце», ч. 1-2, 1888 – 1889), їдишем. Написав оригінальні твори мовою іврит та відтворював івритом, твори написані ним раніше їдишем. На початку ХХ століття був завідувачем  Першої Талмуд-Тори в Одесі. Помер у 1917 році. Похований в Одесі. Українською мовою окремі твори переклали Є. Райцин, Д. Бобир, Л. Володимиров.

Для ознайомлення представлені 2 листа Шолом-Алейхема до Менделе Мойхер-Сфоріма:

• Ф. № 242. Опис 1. Справа № 105. №  6. Шолом-Алейхем до [Шолом Якова Абрамовича (Менделе Мойхер-Сфоріма)]. З  м. Одеси до [м. Одеси]. Рукопис. 1890.
• Ф. № 242. Опис 1. Справа № 105. №  13. Шолом-Алейхем до [Шолом Якова Абрамовича (Менделе Мойхер-Сфоріма)]. Машинопис з рукописними вставками. 1890.

Крім рукописів в галереї представлені Науково-довідкові видання  архівної спадщини видатних діячів та архівні фонди вчених НАН України, які повноцінно репрезентують унікальний архівний комплекс матеріалів особового походження Інституту рукопису та Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

• Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник / Національна академія наук України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут рукопису. Т. І. – К., 2002.
• Особові архівні фонди вчених НАН України в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : путівник / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства; авт. та упоряд.: С. В. Старовойт, А. І. Шаповал, Ю. В. Булгаков [та ін.]; редкол.: Л. М. Яременко (відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 2017.

Представлено 41 документ з колекцій Інституту рукопису та Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Виставку підготувала головний бібліотекар
відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Г. А. Ривкіна.