1900 народилася Катерина Білокур, живописець, найвідоміша представниця українського наївного мистецтва. Читати, писати й малювати навчилася самотужки. З 14 років працювала в економіях та в заможних селян. До 1939 невідома. І тільки лист до співачки О. Петрусенко зрушив справу: її картинами зацікавилися співробітники Полтавського обласного будинку народної творчості, 1940 організували виставку картин у Полтаві, 1941 – в Києві; того ж 1941 в Полтаві відбулася персональна виставка Білокур. Далі брала участь в обласних, республіканських, міжнародних виставках. Майже всі твори, виконані в 1920–1930-х роках, загинули під час Другої світової війни. Після війни її творчою працею опікувалися Центральний будинок народної творчості, Національний музей українського народного декоративного мистецтва та Спілка художників України. Глибоко національний живопис Білокур – оригінальне явище у вітчизняному та світовому образотворчому мистецтві. Автор натюрмортів, пейзажів, портретів родичів та знайомих: "Оля Білокур" (1928), "Тетяна Бахмач" (1932–1933), "Портрет племінниць" (1939), автопортретів (1950, 1955, 1957). Створила своєрідний жанр пейзажу-натюрморту, в якому майже дослідницьке знання натури поєднується з її поетичним відтворенням, точність і скрупульозність у зображенні квітів, овочів, фруктів – з декоративним трактуванням всієї композиції.Відомі роботи: "Квіти за тином" (1935), "Квіти в тумані" (1940), "Буйна" (1945), "Цар-колос", "Колгоспне поле" (обидві – 1949), "Сніданок" (1950), "Півонії" (1958), "Хліб" (1960). Від 1950-х років займалася графікою, оволоділа технікою акварельного живопису: "Гай" (1955), "Напровесні" (1958), "Осінь" (1960). 1950-ті - найплідніший період творчості Білокур. Зокрема, 1954 на Міжнародній виставці в Парижі демонструвалися її картини "Цар-колос", "Берізка", "Колгоспне поле", які високо оцінив П. Пікассо. Залишила епістолярну спадщину, невелику поему в прозі. Образ Білокур увічнено в скульптурі, живопису, літературних та музичних творах, художних та документальних фільмах. 1977 в с. Богданівка відкрито музей-садибу Білокур. 1989 встановлено премію ім. К. Білокур Національної спілки художників України за створення визначних творів народного мистецтва.